У розбитій школі, у класі літератури облаштовано притулок для собак «Останній Промінь Надії». Керує усім Людка. Їй привозять знайдених собак (виключно люксових порід) з місць бойових подій. Людка їх продає, а гроші відправляє на фронт сину - на потреби його підрозділу: аптечки, турнікети, рації, маскувальні сітки…
Коли людей нема, собаки спілкуються.
Війна повністю зруйнувала їх життя. В когось господарі загинули, когось покинули… Одна страждає від того, що її господиню вбили, інша готова полюбити любого, в кого є «вкусняшкі». Через розповіді собак виринають об’ємні образи їх колишнього мирного життя, відносини родин, в яких вони жили…
За час події п’єси для кожної собаки знайшлися пристойні покупці. Більшість з яких, як з’ясувалося, добровільно допомагають «ЗСУ». Або донатять або займаються волонтерством… Не пощастило тільки Чихуахуа, Лабрадору та Єноту. Першу викупив ресторан екзотичної їжі, другу викупили заради хутра, шкіри та кісток.
Собаки вирішують врятувати своїх подруг, і втекти самі через вікно. Але в кімнаті з’являється привід чорного кота Манула, який пропонує інший вихід із ситуації.